Адаптація в першому класі » Сайт учителя початкових класів
-->

Останні поповнення

Опитування на сайті

    



Корисні сайти

    Дистанційні конкурси для учнів
» Адаптація в першому класі

Адаптація в першому класі

 
   

Адаптація в першому класі


Є фізіологічна і психологічна адаптація до школи. Психологічно діти звикають по-різному. Вважається, що протягом першого місяця дитина зазвичай звикає до школи, колективу, вимог учителя. А ось фізіологічна адаптація триває набагато довше — практично два місяці. Деякі першокласники адаптуються протягом двох-трьох місяців. Здебільшого це ослаблені діти або такі, що часто хворіють. Дуже складно проходить адаптація у гіперактивних дітей (гіперактивними вважаю тих дітей, яким дійсно поставлений такий діагноз).


Домашнє завдання. Прищеплюємо культуру розумової праці



Якщо дитина просиджує годинами за уроками, причина може критися в некваліфікованому вчителі, який перекладає на плечі батьків частину своєї роботи. У разі, якщо діти не справляються і це відбувається в усіх учнів у класі, раджу батькам зібратися й обговорити цю проблему. Якщо ж така ситуація відбувається тільки з вашою дитиною, це може свідчити про якісь особливості вашого сина чи дочки. Така ситуація нерідко зустрічається в першому і другому класах, коли не сформований навик читання та на приготування всіх уроків йде дуже багато часу. Адже читання — це основа.
Є фізіологічні рекомендації щодо організації будь-яких занять дитини. Дитина 6–7 років може зосереджено працювати 15–20 хвилин. Якщо за цей час вона не зуміла виконати всі завдання, природно, вона буде відволікатися. І їй треба дати відволіктися — зробити пару вправ, з'їсти яблуко, випити соку або для підтримки сил з'їсти трохи шоколаду. Потім продовжити. Окриками «не відволікайся, не крутися» ви лише погіршуєте ситуацію. Більше за два таких двадцятихвилинних блоки без перерви не має бути. Потім це ввійде у звичку: ставши старше, дитина зможе сконцентровано працювати 40 хвилин. Після цього однаково слід зробити перерву, і лише потім знову включатися в роботу. Тобто потрібно виробити з дитиною певний ритм, темп діяльності, культуру розумової праці.


Уроки без проблем


Дуже часто приготування домашніх завдань стає якоюсь непереборною перешкодою. Є кілька типових помилок. Наприклад, батьки протягом першого року навчання (або навіть перших кількох років) роблять уроки разом із дітьми. Вони сидять поруч, контролюють кожен крок, стежать за виконанням домашнього завдання: «Ні-ні, руку сюди не веди, у марьванни гачочок написаний не так». Батьки змушують робити чернетку, потім переписувати на чистовик. Чистовик виходить гірше за чернетку, адже дитина дуже швидко втомлюється.

Деякий час потому батьки можуть схаменутися й раптом вирішують, що дитина має сама робити уроки. Починаються скандали, істерики. Батькам доводиться докладати набагато більше зусиль, ніж якби вони почали це робити в першому класі. Потрібно пояснити завдання дитині, показати й бути поруч. Але не за спиною! Поруч — значить, у сусідній кімнаті, в іншому кутку, але водночас займаючись своїми справами. Дорослий завжди може знайти пояснення, що він має термінову справу, — на кухні горять котлети і т. п. Я поруч, якщо раптом тобі незрозуміло, я прийду, але ти робиш роботу сам.
У першому класі, коли дітям майже не задають домашніх завдань, це зробити простіше. А ось за кілька років уже проблематичніше. Діти перевіряють терпіння батьків, кличуть через кожну дрібницю, повторюють «я не зрозумів» для того, аби посадити вас біля себе. Нічого страшного! Спочатку так і буде. Або дитина ридатиме й говоритиме, що вона відмовляється робити уроки, або кликатиме через кожну дрібницю. Вона ще не має звички самостійно працювати, їй важко. Значить, треба набратися терпіння й пояснювати стільки, скільки треба.
Задоволення від виконаної роботи дитина відчуває тоді, коли в неї виходить, коли є позитивне підкріплення. Багато хто з мам запитує, за що хвалити, якщо хвалити начебто немає за що. Значить, потрібно похвалити за старання. А ще треба вміти правильно пояснювати. Адже дуже часто батьки самі не знають, «як». Це означає, що за необхідності потрібна консультація фахівця, якщо дійсно щось вперто не виходить. Або (що рідко роблять батьки) потрібен хороший контакт з учителем для того, аби педагог роз'яснив, як ви можете допомогти своїй дитині.


Якщо ваша дитина повільна...



Якщо дитина повільно ходить, повільно говорить, то і думає вона повільно. Однак повільно не означає якісно погано. Просто малюк може не встигати за темпом роботи дітей у класі. Якщо ваша дитина саме така, раджу прочитати спеціальний розділ із моєї книги «Труднощі навчання в початковій школі», де зібрані рекомендації батькам повільних дітей. По-перше, пам'ятайте: якщо ви квапите дитину, швидше не вийде. По-друге, повільна дитина відчуває постійні мікростреси. Тобто стрес у такої дитини починається вже в той момент, коли вона прокидається і мама каже: «Швидше!».
Стреси накопичуються та створюють дуже несприятливий фон. Надалі у повільних дітей нерідко виникають неврозоподібні розлади або неврози. Тому якщо у класі вчитель говорить швидко, а темп роботи дуже активний, потрібно подумати про те, як змінити ситуацію. Можливо, знайти іншого педагога, інакше це неминуче позначиться на здоров'ї вашого сина або дочки.
Будьте уважні до своїх дітей. Ваш школяр має проблеми з концентрацією уваги або поганий почерк, він погано тримає ручку й через це отримує низькі оцінки? Це характеристика дитини, яка або часто хворіє, або має неврозоподібні розлади. Адже нездатність зосередитися — це слабкість нервової системи, а зовсім не брак бажання вчитися. Іноді подібні симптоми можуть свідчити про сильне перенапруження. Подивіться, чи вдосталь дитина спить, скільки часу гуляє на вулиці (необхідно щонайменше 2–2,5 години на день). Якщо режим дотримується, варто звернутися до невролога.


Гуртки та спортивні секції — коли починати


Якщо дитина ще до школи почала системно та серйозно займатися, наприклад, у музичній, художній школі, живописом або танцями, спортом, то не варто вибирати школу з великим обсягом навчального навантаження. Дитині буде дуже важко. Якщо ж ви тільки плануєте віддати сина (доньку) у гурток чи секцію, не рекомендую робити це відразу ж у першому класі, краще почекайте до другого, коли пройде процес адаптації до школи.

 

Джерело: http://ua.racurs.ua/1260-legkist-shkilnogo-buttya-abo-yak-podolaty-trudnoschi-navchannya

Вхід

Календар

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Банери

    Освіта в Україні
    Міністерство освіти і науки України
    Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
    НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР м. Маріуполь
    Управління освіти м.Маріуполь

Лічильник